Альфред Норт Вайтгед
Альфред Норт Вайтгед (15 лютого 1861, Рамсгіт, Кент, Велика Британія — 30 грудня 1947, Кембридж, Массачусетс, США) — британський математик, логік і філософ, який разом із Бертраном Расселом написав фундаментальну працю Principia Mathematica (1910–1913), що стала основою логіцизму та теорії типів.
Після Першої світової війни викладав у Гарвардському університеті, розробив власне платонічне вчення з елементами бергсонізму («філософія процесу»). У 1880 році вступив до Трініті-коледжу Кембриджського університету, де спочатку цікавився виключно математикою. У травні 1884 року був прийнятий до кола «апостолів» університету та зарахований до викладацького складу. Дисертація Вайтгеда була присвячена питанням фізики, зокрема максвеллівській теорії електрики та магнетизму.
У 1891 році він почав роботу над Курсом універсальної алгебри, а в 1898–1903 роках написав другий том цього фундаментального твору. У 1903 році Трініті-коледж призначив Вайтгеда керівником усього викладацького складу математиків і уклав із ним контракт на десять років. Проте перспектива отримати професорську кафедру здавалася недосяжною: Вайтгеда цікавили не створення нових теорем чи окремі математичні проблеми, а філософське пояснення природи математики у її співвідношенні з іншими дисциплінами, простором і часом.
Завершивши роботу над Principia Mathematica, Вайтгед переїхав із Кембриджа до Лондона, де в 1911 році опублікував популярне Введення в математику і почав викладати в коледжі при Лондонському університеті. У 1914 році він отримав кафедру професора прикладної математики в цьому навчальному закладі. У 1924 році, коли Вайтгед серйозно задумався про вихід на пенсію, Гарвардський університет запропонував йому на п’ять років очолити кафедру професора філософії. На початку 1925 року подружжя вирушило до Бостона, де Вайтгед прочитав вісім лекцій на тему «Наука і сучасний світ», у яких піддав нищівній критиці «науковий матеріалізм» як панівний у сучасному світі світогляд.
