Bizlit +380995622563

От би мені коника

Код товара: 2802
Купить От би мені коника
Код товара: 2802
2250
0 0 грн
На складе

Переплет

Твердый

К-во страниц

36 стр

ISBN

978-617-679-160-7

Формат

290x220 мм

Вес

420 г

Язык

Украинский

Год издания

2015

Есть в наличии

Навіщо жирафа вбрала гарну сукню і дев’ять разочків намиста, чому в леопарда усе в цятку, чому океан називається Тихий – на всі ці запитання малята знайдуть відповідь, прочитавши віршики Оксани Кротюк з її нової збірки.

Написать отзыв

http://bizlit.com.ua/image/cache/data/avtor/krotjuk-oksana-90x120.jpg

Мала щастя народитися в місті Луцьку білої зими 1969 року в переддень Святого Миколая.

Через 27 років цей факт спричинився до з´яви першого вірша для дітей. А поміж тим було навчання у Луцькій школі №13, Луцькому педагогічному училищі ім. Ярослава Галана, Київському Державному педагогічному університеті ім. М. Драгоманова. Працювала в Українському центрі народної культури «Музей Івана Гончара», де виконувала обов´язки прес-секретаря, а згодом очолила відділ зв´язків з громадськістю. З 2004 року і донині працює на посаді літературного редактора журналу «Малятко». З 2010-го також втілює власний авторський проект на Українському радіо (програма «Великий світ малого читача»: канал «Культура»).

Систематично виступає з творами різних жанрів для дітей у періодиці (журнали «Малятко», «Зернятко», «Пізнайко», «Крилаті»...) та колективних збірках (видавництва «Свічадо», «Богдан», «Лелека», «Белкар-книга» та ін.).

У 2008 році у видавництві "Преса України" вийшло дві книжки: "Неслухняне левеня" (збірка віршів) та "Найкраща земля" (віршована казка). 2009-го з´явилися «Веселі єноти», а 2011-го віршована «Абетка» у «Видавництві Старого Лева». Член Національної спілки журналістів України з 2003 року. Лауреат літературної премії ім. Наталі Забіли (2006р.). Лауреат літературного конкурсу «Рукомесло» (2009 р.).

Біографічні рядки зазвичай підсумовує словами: «Все вище сказане ні про що не говорить і нічого не означає. Про автора говорить і автора означає виключно те, що він створив. У застосуванні до дитячого автора ця теза працює посилено, бо діти розумні: їх не цікавлять імена й відзнаки. Тому беручись до кожного вірша, до кожної прозової мініатюри, почуваєшся новачком: чи здужаєш, чи не сфальшивиш. Відтак найвища нагорода, якої я була удостоєна як автор - це розповіді батьків про те, що діти просять покласти мою книжечку біля подушки на ніч».