Молодий Адам

Мов «Сторонній» Камю, Джо – самітник, який ніде не знаходить свого місця. Його важко назвати розчарованим, схоже, у нього ніколи не було жодних ілюзій. Його гостра чуттєвість, мов губка, вбирає в себе кожне враження, попри те, що його життя – це похмуре одноманітне існування помічника шкіпера на баржі, що курсує між Ґлазґо та Единбурґом. Одного ранку темні води річки прибивають до баржі тіло молодої жінки. Невдовзі знаходиться й гаданий винуватець… Але чи й справді відбулося вбивство і як із цією трагедією пов’язаний Джо?

Занурюючись у, здавалося б, неквапливу приземлену оповідь, читач невдовзі відкриває у ній численні больові точки, сповнені надзвичайної пристрасті й напруги, де текст роману починає гарячково пульсувати, то підносячись до висот філософського трактату, перетворюючись на своєрідну охудожнену «феноменологію людського досвіду», то знову поринаючи у замкнутий тісний світ баржі, де панує сіра безпросвітність. І читач запитує себе, що ж саме тримає в руках: сенсаційний трилер, постмодерний псевдо-детектив, який, по-дружньому підморгуючи, заграє з нашими очікуваннями, чи похмуру екзистенційну драму, де немає злочину, однак за нього все одно доводиться заплатити?

І ким же був його творець, Александр Троккі (1925–1984), напевне, найскандальніший, якщо й не найвідоміший шотландський письменник ХХ століття, якого Вільям Берроуз назвав «унікальною та вкрай важливою постаттю літературного світу 1950-х та 1960-х»? Європейським бітником? Шотландським Камю? Чи просто самобутнім, надзвичайно талановитим автором, якого сьогодні знають значно менше, ніж на це заслуговують його твори?

2003 року роман «Молодий Адам» був екранізований шотландським режисером Девідом Маккензі в однойменному фільмі з Юеном Мак-Ґреґором та Тільдою Свінтон у головних ролях.