Bizlit +380995622563

Королівна-крихітка та Киць-киць

Код товара: 4753
Купить Королівна-крихітка та Киць-киць
Код товара: 4753
2159
81 81 грн
На складе

Переплет

Твердый

К-во страниц

28 стр

ISBN

978-617-585-081-7

Формат

235х295 мм

Вес

230 г

Язык

украинский

Год издания

2015

Есть в наличии

Добра й чуйна Королівна-Крихітка хоче допомогти усім бідним і нещасним. Вона готова віддати їм усе найкоштовніше, що має. Але одного дня, щоб уберегти королівську скарбницю від спустошення, тато-король віддає наказ повиганяти усіх бідолах за ворота королівського палацу. І тоді стається щось неймовірне — уві сні до Королівни-Крихітки з’являється добра фея з чарівною Киць-Киць, і починаються справжні дива...

Казку взято з повісті Олександри Судовщикової-Косач — дружини брата Лесі Українки, яка підписувалася чоловічим ім’ям Грицько Григоренко. Проілюструвала книжку відома американська художниця українського походження Валерiя Соколова, яка присвячує її «Пам’яті коханої бабусі Олександри Коваленко з подякою за «Івасика-Телесика» та інші казки...»

Написать отзыв

http://bizlit.com.ua/image/cache/data/author3/avtor-grycko-grygorenko-90x120.jpg

Грицько Григоренко (справжнжє ім'я Олександра Євгенівна Судовщикова-Косач; березень 1867 — 27 квітня 1924) — українська письменниця, перекладачка, громадська діячка. Дружина Михайла Косача, брата Лесі Українки.

Народилася в місті Макар'єв (нині місто Костромської області, РФ) у сім'ї вчителя Є. Судовщикова, який був другом Михайла Драгоманова. Від 1868 разом із матір'ю жила в родині Драгоманових. Закінчила гімназію, від 1885 навчалася на історико-філософському відділі Вищих жіночих курсів (Київ). Належала до кола молоді, яка гуртувалася навколо Лесі Українки; влітку відпочивала в родині Косачів на Полтавщині та Волині. 12 вересня 1893 одружилася з Михайлом Косачем і виїхала з ним до міста Дерпт (нині Тарту, Естонія), де він закінчував університет і залишився працювати на фізико-математичному факультеті. Там же видала першу збірку імпресіоністичних оповідань «Наші люди на селі» (1898), яку прихильно зустріли Іван Франко та Леся Українка, хоч і критикували за песимізм.

Від 1901 подружжя жило в Харкові. 1903 року, після смерті чоловіка, Григоренко повернулася до Києва, закінчила юридичні курси, працювала в суді, була діячкою Товариства захисту працюючих жінок. Через невдоволення роботою переїхала до м. Гадяч, де займалася домашнім учителюванням і творчою працею. Співпрацювала з київською газетою «Рада», періодичними виданнями «Рідний край», «Літературно-науковий вістник», «Молода Україна». Оселившись у Могильові (нині місто Могилів-Подільський) разом із Оленою Пчілкою, жила з дрібних заробітків.

Автор натуралістичних оповідань переважно з українського селянського побуту, а також робітничого життя («Смерди», «Пересельці», «Ніяк не вмре», «Чи по правді?», «Людям», «Машиніст» та ін.); оповідань для дітей (збірка «Дітки», 1918), п'єс («Яблука», 1918; «Дімин сон», опублікована 1930), спогадів «Хаос», знайдених лише 1980 року (рукопис зберігається у фондах Київського музею Лесі Українки). Створила галерею розмаїтих психологічних портретів селян та українських інтелігентів. Перекладала літературні твори з французької, англійської та шведської мов. Переклала на французьку комедію «Одруження» Миколи Гоголя.